Літературна сторінка творчої групи вчителів

Літературна сторінка творчої групи вчителів

Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

У поезії є своє народження, цей день має свою історію,бо справжня поезія – безсмертна. 21 березня – Всесвітній день поезії, а в українському календарі він вперше з`явився в 2004 році .Тож ми вирішили створити «Літературну сторінку», на якій розмістити твори наших дітей, яким подобається віршувати.

У 2018 у районній збірці поетичної вітальні «Животоки» було надруковано поезію Володимира Годуна, випускника Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

«Україні»

Кохайтеся, Тарас казав,

Та не з москалями,

А ми думали, що лихо

Станеться не з нами.

Прогинались, підставлялись,

Цілували руки,

А натомість отримали

Зневагу та муки.

Ті, що поміч обіцяли,

Відвертають носа.

Стоїш сама перед звіром,

Ненько сивокоса.

Дочекалася поваги

Від «старшого брата»?

Тепер лий криваві сльози,

Бита і розп`ята.

Слуги твої нажеруться

Й безвісти заїдуть,

Залишивши після себе

Нових дармоїдів.

Але іскрою у серці

Ще живе надія,

Що колись і України

Доля зазоріє!

У цій же збірці знаходимо поезії Віталія Дерев`янка, випускника Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

«Україна – це колос жита»

В Україні нам весело жити,

Україна – це колос жита…

Нема в світі такої країни,

У якій є пісня й квітуча калина.

Україна в катівнях катована,

У знущаннях і стражданнях гартована,

Поділена навпіл не раз і не двічі,

І досі кати її дивляться у вічі.

Та що ж, не будемо ми тужити!

Україна – це колос жита,

Тут нам добре і щасливо жити!

Мірошниченко Владислав, випускник Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, опублікував свою поезію «Рідний край»

Україно рідна, Україно мила!

Ти усіх нас любиш, як мати єдина.

Бо усі ми твої сини й дочки,

України патріоти, хоч маленькі трішки.

Мама

Дорога моя матусю,

Я на тебе вік дивлюся,

Посміхаєшся щоранку,

І співається веснянка.

Бо мене ти сильно любиш

І ласкаєш, і голубиш,

Ще й сніданки мені робиш

Та ніколи не підводиш.

У поетичному доробку «Мамині мальви» юних літераторів Миргородщини знаходимо «Білий вірш» Отченащенко Юлії

Як любо влітку уночі,

Коли дерева вітер ніжно колиха,

Коли горять в душі бажання

Й по жилах кров тече гаряча…

Тоді серце наше, сповнене кохання.

На те й буває молодість в житті.

Учителька Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Городинська Інна Юріївна, яка також закінчила цю школу у вільний час від роботи знаходить розраду у віршах, переливаючи в рядки свої почуття, думки та побажання

****

Заволодів душею і пішов

У даль безкраю, у жахливу тишу.

Залишив пустку після всіх розмов,

Забувши, як моє серденько дише.

Закрив усі двері, серце зачинив,

Ключі розплавив, як пекучу лаву,

Листки і фотокартки попалив

І зняв із почуттів палку облаву.

Пішов… не оглядаючись услід,

Хоч за вікном весна буяла,

А серце замерзало наче лід…

Осіння віхола в душі гуляла.

*****

Я – українка до тридцятого коліна,

Я – українка від козацьких ще часів!

І моя мова рідна – солов`їна,

Для мене найдорожчий її спів.

Я – українка, і я – мати.

Як страшно, що у нас війна,

Бо діти мають у добрі зростати,

У тім, що коїться, і наша є вина!

Я – українка, мій жовто-блакитний прапор,

І не бажаю інших кольорів!

Лиш хочу, щоб над нашим краєм

Стяг незалежності ще довго майорів!

Започатковуємо акцію аматорів поезії «Живе слово ромоданівців» і запрошуємо усіх тих, хто має власну поезію.